У сучасному суспільстві усе більш інтенсивно використовується інтелектуальна праця людини, результатом цієї праці є величезна кількість створених і створюваних об'єктів інтелектуальної власності, що давно вже приносить дивіденди, які не можна недооцінити: мистецтво збагачує суспільство духовним компонентом, різного роду ноу-хау спрощують процес виробництва, роблять доступним те, що здавалося ще недавно чимось недосяжним. Результати творчої діяльності складають найважливіші інтелектуальні ресурси суспільства, основу його добробуту і розвитку. Захист інтелектуальної власності стає найважливішим фактором, що визначає рівень становлення суспільства як правового. Об'єкти інтелектуальної власності можна умовно розділити на дві групи: ті, котрі відносяться до промислової власності, і ті, що відносяться до авторського права. Промислова власність - це товарні знаки, промислові зразки, винаходи, корисні моделі. До авторського права відносяться права на твори мистецтва, науки, програми ЕОМ, бази даних і так далі
Крім захисту інтелектуальної власності важливим аспектом розвитку правових відносин в області авторського права виступає ефективне керування інтелектуальною власністю. Під керуванням інтелектуальною власністю розуміється цілий ряд задач, а саме: виявлення об'єктів інтелектуальної власності, вибір оптимальної форми правової охорони, ефективне використання з урахуванням витрат на оформлення і підтримку в силі авторських прав, запобігання порушень прав. Являючись результатом колективної чи індивідуальної інтелектуальної діяльності, будь-які досягнення мають авторство і, як на всякий продукт творчості, при дотриманні визначених вимог, на них поширюються права інтелектуальної власності. А нововведення - технології, продуктові й управлінські інновації - мають потребу в надійному захисті.
На оформлення і закріплення прав на досягнення необхідні значні засоби, а також велика копітка, старанна робота. Проблема захисту інтелектуальної власності в нашій країні стає актуальною. Компанії можуть видавлювати з ринку конкурентів шляхом викрадення технічних розробок, клієнтських баз і інформаційних ресурсів. Підприємство, побачивши на ринку продукт, що користується попитом, вирішує налагодити його виробництво в себе, особливо якщо вдається роздобути технічну документацію, використовуючи технічні засоби. При відсутності патентного захисту з боку розроблювачів компанія швидко одержує патент на корисну модель (малий винахід). Ця незаконна дія є, по суті, розкраданням прав і присвоєнням авторства, але, доводячи це, компанія-розробник утратить багато часу і засобів, щоб відновити порушені права.
У бізнесу питання, зв'язані з захистом інтелектуальної власності, виникають набагато рідше, ніж звичайні господарські суперечки, але тепер компанії починають турбуватися, коли від них ідуть співробітники, що володіють клієнтськими базами даних, технічними знаннями й іншою інформацією, що забезпечує фірмі швидкий вхід і надійне положення на ринку.
У світовій практиці до інтелектуальної власності можна віднести інститут захисту комерційної таємниці. Але для того, щоб було можливим притягти до відповідальності особу чи організацію, що сприяли розголошенню комерційної таємниці, необхідно дотриматися ряд організаційних моментів у компанії. Повинне бути розроблене положення про комерційну таємницю на підприємстві, дотримані умови збереження інформації, а співробітники повинні бути попереджені про відповідальність за порушення положення про комерційну таємницю. Також існують інститути банківської, податкової таємниці, що уже не регулюються законодавством про інтелектуальну власність, але дозволяють захищати інформаційні ресурси.
Сферу інтелектуальної власності регулюють основні законодавчі акти: Закони України "Про авторське право і сумісні права" (Стаття 52..Способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав.), "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки.", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм", "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування", "Про науково-технічну інформацію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про зовнішньоекономічну діяльність"; "Цивільний кодекс України" (Захист цивільних прав та інтересів. Статті 15-23.), "Кримінальний кодекс України" (Статті 176, 177, 229 у редакції Закону України від 22.05.2003 р. № 850-IV зі змінами //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 26, с. 211.), "Господарський процесуальний кодекс України", "Про деякі питання практики спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності" //Президія вищого господарського суду України. Рекомендації. 29.03.2005 № 04-5/76, "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" //Президія вищого господарського суду України. Рекомендації. 10.06.2004 № 04-5/1107.
У Цивільному кодексі положення про право інтелектуальної власності викладено у книзі четвертій "Право інтелектуальної власності", главі 75 "Розпорядження правами інтелектуальної власності" та главі 76 "Комерційна концепція". Загальні способи захисту права інтелектуальної власності визначені частиною другою статті 16.
У Господарському кодексі особливості регулювання майнових відносин у господарській діяльності щодо використання прав інтелектуальної власності викладено у главі 16 "Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності".
З урахуванням викладених вимог Конституції України та Цивільного кодексу господарські суди мають застосовувати міжнародні договори у сфері інтелектуальноївласності, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Перелік таких договорів наведено в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 08.10.2003 № 01-8/1199 "Про нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності".
Згідно зі статтею 489 Цивільного кодексу, право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та частиною четвертою статті 433 Цивільного кодексу, комп'ютерні програми охороняються як літературні твори.
Розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є їх відтворення. У вирішенні відповідних спорів суд встановлює, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права. При розміщенні матеріалів в Інтернет можна скористатись правилами публікування блогів пошукового сайту www.meta.ua.
Інформаційні матеріали про авторські права зберігаються в базах даних Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
З погляду захисту авторського права, крім загально відомих засобів, в промисловості можливе використання торгових марок для різних способів виготовлення, або відмінних технічних властивостей.
Вирішуючи спори про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення права інтелектуальної власності, господарські суди з'ясовують: наявність такої шкоди; протиправність дій особи, яка її заподіяла; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями особи, яка її заподіяла, та вини останньої в її заподіянні. Суд, зокрема, встановлює, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду (зокрема, моральну) та з чого він у цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Можливе застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та sнших обставин, що мають істотне значення.
Самим складним є стягнення збитків за порушення виключних прав на інтелектуальну власність. Можна стягнути лише реальний збиток (прямі витрати на відновлення порушеного права) чи упущену вигоду. При цьому збитки необхідно довести до копійки.
В зв'язку з підготовкою країни до вступу в СОТ правова база вже сформована і буде надалі вдосконалюватись.
